Автор   Стаття 
Статті Бриколаж  —  Акція нових правих  —  GRECE: подих свіжого вітру
Майкл Вокер
Дата публікації 13 березня 2004 р.
GRECE: подих свіжого вітру

Журнал Скорпіон (The Scorpion) був заснований у 1981 році (спочатку під назвою Національний Демократ) і донині залишається важливим (якщо не найважливішим) органом британської Нової Правиці. Незмінним редактором Скорпіона вже більше двох десятиліть є Майкл Вокер (Michael Walker).

(Скорпіон в Інтернеті://thescorp.multics.org)

Першою і все ще найважливішою групою того явища, яке називають Європейською Новою Правицею є ҐРЕС (GRECE), культурна організація заснована у Парижі. Назва складена з початкових літер слів Groupement de Recherche et d‘Etudes pour Civilisation Europeenne (Центр вивчення і дослідження європейської цивілізації. Слово ҐРЕС це акронім, і означає французькою мовою Грецію. Така назва повинна підкреслювати важливе значення, яке має для групи давньогрецька спадщина з її культом героїзму, елітизму, краси, і, можливо найважливіше, з її язичницькими цінностями і світоглядом. Група була створена 5 травня 1968 року Аленом де Бенуа (Alain de Benoist) і кількома інтелектуалами.

Вихідним пунктом ҐРЕС було здійснення аналізу значення ідей. Вони хотіли зберегти ідентичність, колективну ідентичність як європейці: у цьому вони були одностайні від початку; але лише у цьому. Ніщо інше не було сприйнято, ні необхідність захисту Християнства, ні Західного світу, ні НАТО, чи якихось інших бастіонів Старої Правиці. Все слід було критично дослідити, щоб схопити їх завершене значення. Зразком стало творення Ніцше генеалогії моралі. ҐРЕС досліджувала історію ідей, щоб краще зрозуміти відповідність кожної ідеї у сучасному світі.

П‘єр Віаль (Pierre Vial), генеральний секретар ҐРЕС, Мішель Мармен (Machel Marmin), кінокритик і провідний член ҐРЕС, Ґійом Фей (Guillaume Faye), новий і полум‘яний захисник ҐРЕС, ствердили повний розрив Нової Правиці з однією з найсвященніших корів у стайні Старої — Заходом. Провідна стаття у присвяченому цій проблемі випуску „Елементів”1 належить Гійому Фею. „Це огидне обличчя цивілізації, яка, з невблаганною логікою нав‘язує себе усякій культурі, поступово згладжуючи їх, приносячи всі народи в розмір системи One World. (…) Ця цивілізація набагато успішніше, ніж радянський марксизм, здійснює проект відміни людської історії, аби гарантувати вічне існування буржуазній людині. (…) Ця система, ця цивілізація, що знищує ідентичність народів Азії, Африки, Європи і Америки, має ім‘я, — вона називається Західною цивілізацією. (…) Ми проти Західної цивілізації”.

Ален де Бенуа взяв на озброєння відомий афоризм Оскара Вайльда: ринкове суспільство знає ціну усьому, але не відає цінності нічого. Це відбито в оцінці Феєм лібералізму, кредо якого „толерувати все, але не поважати нічого”. Робер де Ерт (Robert de Herte) вказує: „Притаманний лібералізмові і марксизмові матеріалізм є нічим іншим, як розчиненням душі, відмовою від усіх людських мотивацій, які не можуть бути раціоналізовані в поняттях особистого інтересу або безпосереднього існування. Єдиний світ, якому дозволяють посягати на наші уми — це тут-і-тепер мого світу. В „моєму” світі не залишається жодного місця для того, що має цінність поза мною, яке стримує мене, дає мені форму. „Закон кількості”, кажучи словами Рене Генона, є безформність, hic et nunc, нічого більше. Парадигма занепаду: зниження від духовного до матеріального, від душі до духу, до самого лише тіла. Ера „Homo Economicus”, тісно пов‘язана з пришестям буржуа, буржуа не так представника класу, як типу, що нав‘язує певну систему цінностей. Аристократ намагається зберегти те, чим він є, буржуа — те, що він має.

Нову Правицю можна описати як повстання проти безформного: безформної політики, безформної культури, безформних цінностей. Те, що сучасне суспільство вділяє мало уваги тактові, порядкові, стилю, ніде не є настільки очевидним, як у Сполучених Штатах. Згідно Нової Правиці, корисність і потворність — це смертельні близнюки Західного світу. Коли суспільство зводить всі аспекти життя до диктатури економіки, тоді краса, честь, вірність, — словом все, що ми називаємо невловимим — стає матеріальним, рентабельним, і таким чином руйнується. Якщо дійсно правда те, що стиль творить людину, то людина, створена сучасним світом — нелюдяна, позбавлена специфічно людського, культурного, зведена до її матеріальності. (…)

Для тих з нас, які відчуває розчарування і падіння рівня політичних і філософських дебатів у Європі, що швидко губить свою ідентичність, французька Нова Правиця ініціювала своєрідну революцію. Ми повинні заново продумати всі наші нації. Хтось відкрив вікна і впустив свіжий бриз у задушливі, застояні дослідження.

переклад Андрія Холявки, МЛ „Бриколяж”, м. Львів

за матеріялами: Michael Walker Spotlight on the French New Right // The Scorpion, №10, Autumn 1986, p.8-14.

Догори

Перейти до статей теми: