Bricolage NL  
 

Меч - це Хрест

Ігор Лавриненко, “Русская фаланга”

Де меч твій, християнине? Може статися, ти носиш з собою кинжаля? Чи, принаймні, ножа? Як — ти беззбройний? І після ти звеш себе християнином? Як може бути так? Хіба не винен кожен християнин уподібнитися до Христа?

Тоді чому ти не хочеш, аби про тебе сказали як про Христа: „і до злочинців прирахований”? (Лк. XXII, 37).

Чи ти забуа слова Господа нашого? „Продай одяг свій і купи меча”! (Лк. XXII, 36). Ось чому виправдовуватися відсутністю меча може лише той християнини, хто не має навіть одежини. Всім іншим вартує пам’ятати, що Іісус прийшов принести на землю не мир, „але меч”! ((Мф. X, 34). І тому ніхто не у праві відкидати принесене Христом!

За сланих Середніх віків меч незмінно супроводжував життя християн. В тому ліці на час Божественної Літургії. На приклад, під час читання Євангелія лицарі до половини оголювали свої мечі, тим самим демонструючи готовність боротися за віру.

Хто-хто, а вони пам’ятали слова Папи Римського Св. Миколи І (852-867), коли, відповідаючи на питання стосовно легітимности використання зброї у „Responsa ad consulta Bulgarorum”, він писав: „людина, котра сама не готує зброї, на захист себе і Вітчизни, спокушає Бога”.

Колись ця істина укладалася в християнах з дитинства.

І як можна було забути прекрасний звичай, проводити у церкві ніч напередодні висвячення у лицарі, в молитовному пильнуванні перед покладеною на вівтар зброєю!

Вина за подібну забудькуватість лежить не лише на отцях духових — священниках, але і на отцях земних — батьках, на татусях сімейства, оскільки нерозривний зв’язок Хреста і Меча першочергово має пітримувати батько.

І перш ніж відправлятися на недільну службу до церкви, батько повинен на очах у сина нагострити і начистити всю свою зброю.

Так виховується Лицар Віри, так виховується Воїн Духа.

Переддень же Першого Причастя батько повинен вручити синові меч. Перше Причастя повинно мати смак криці.

Християнин без меча — не християнин, оскільки Меч — це Хрест!

переклад М. „Мазепи”, МЛ „Бриколяж”, Обухів — Київ

за матеріялами „Царскiй опричникъ” № 22 (2001г.)

Залишити коментар