Bricolage NL  
 

Про діалог культур в добу глобалізації та негативну діалектику в політиці

Карівець Ігор, МЛ “Бриколаж”, м.Львів

Кожний народ має свою культуру, яка розвивається до певних меж, а потім занепадає, тому що вироджується творча меншина, яка створює цю культуру. Культуру можуть творити нікчеми, тоді культура перетворюється на масову культуру, низьку культуру.

Національні культури мають глибокі корені, які її живлять. Нікчеми забувають про них. Тоді народ нікчем втрачає свою самобутність, втрачає самототожність і стає легкою здобиччю для завойовників асиміляторів. Плекання розвитку національної культури є гарантією того, що народ не вимре, що його не знищать космополіти-безбатченки, які проповідують „загально-людські цінності”. Кожна національна культура містить універсальні цінності, які притаманні всім національним культурам, але й певні особливості також. Коли ж є намагання підпорядкувати одну культуру іншій, то такі особливості зникають і світ стає одноманітним. Тоді не можна говорити про „діалог культур”, а про ворожнечу культур, які забули власні корені. Отже, чи можна говорити про світову культуру? Ні, не можна, бо кожна людина належить до певної культури, в якій виростала, виховувалась. Всі національні культури рівні між собою; немає ні вищих, ні нищих культур. Існують культури сповнені гордині і тому претендують на звання „світових”, наприклад американська чи російська. Це не припустимо, якщо прагнемо діалогу культур. Діалог культур повинен збагачувати культури. Культурний міжнародний взаємообмін потрібний для того, щоб люди різних культур могли спілкуватися, а спілкуючись стирали різноманітні стереотипи, упередження щодо одне до одного, які сформовані ідеологічним чи політичним протистоянням, тобто тими, хто хоче розділяти і владарювати. „Єдність у різноманітності” — це гасло ХХІ століття. Світ не одноманітний, а багатокультурний, багатомовний, в якому кожна культура розвивається і досягає значних висот.

Інша справа, що сучасні глобалізаційні тенденції таку багатокультурність знищують, перетворюючи світ в „глобальне село” Транснаціональні компанії та корпорації уніфікують стиль життя мільйонів люденй по всьому світу. Американізація та зросійщення української культури веде до знищення культурної пам’яті українців. Примат економіки в явищі ґлобалізації веде до того, що прибуток стає найважливішою цінністю. Ґлобалізація ґвалтує не лише національну культуру, але й історію. „Народи без історії”: цей вираз дуже часто вживається колоніалістами та неоколоніалістами, боляче б’є по народах в яких є, насправді, культура, є історія, особлива історія, яку руйнують. „Руйнування пам’яті, історії минулого — жахливо для суспільства”, зазначає французський історик Жак ле Гофф.

Кожна система є підсистемою вищої системи. Вища система охоплює підсистеми, які можуть бути портилежними одна одній. Маніпулятивні технології керують протилежними підсистемами в самій системі. Так звана альтернатива — це лише протилежний полюс тієї самої системи. Якщо з’являється той, хто порушує рівновагу системи, яка складається з протилежних елементів, то система намагається адаптувати його до себе з метою нейтралізації. Це видно на прикладах Сократа, Ісуса Христа та інших. Все, що було ними висловлене прогресивне, було адаптовано до системи, а їх самих знищено.

Нам казали, що протилежністю до капіталізму є комунізм. Але комуністична ідеологія зберігається лише в декількох країнах, а ті країни, котрі звільнились від комунізму зазнають впливу ґлобального капіталу транснаціональних корпорацій, що не є добрим для них. Комунізм і капіталізм, як і будь-які інші -ізми, наприклад ідеалізм і матеріалізм, складають полюси тієї самої системи, хибні альтернативи. Перехоплення системою дійсно прогресивного, тобто такого, що загрожує її існуванню, здійснюється шляхом сторення підробок під справжнє. Наприклад, гаслом українських борців за самостійність України є „ Здобудеш українську державу, або загинеш ”. Де-юре українська держава створена і її „розбудовували” ті, хто знищував українців. Тепер кажуть: „Держава є, але її потрібно наповнити українським змістом”. Пізно, панове! „Будівничим” сучасної незалежної держави є Л. Кравчук, колишній ідеолог ЦК КПУ, Суркіс, спекулянт епохи перебудови, Л. Кучма, колишній парторг та „червоний директор” підприємства ВПК СРСР, одним словом „ім’я їм леґіон”. Виходить, що вони націоналісти. Створюються симулякри під націоналістів, створюються симулякри альтернатив „праві-центристи-ліві” у сфері політики, у сфері релігії „традиційні — нетрадиційні”. Проте, протилежні підсистеми керуються системою — колективним розумом тих, хто створює систему, в яку входять підсистеми політична, релігійна, освітня, економічна, культурно-масова тощо. Всі підсистеми контролюються. Контроль означає каналізацію, тобто відведення енергії людей, які задіяні в тій чи іншій підсистемі, у корисному для системи напрямку. Кожне нововведення адаптується системою до її потреб. Система навіть може піти на „реформи”, аби зберегти себе. Такою „реформою” став референдум 1991 року, такою „реформою” є пропозиція президента Л.Кучми змінити політичну систему в Україні. Альтернатива, яка походить від системи, — це протилежний полюс тієї самої системи.

Слово альтернатива не означає інше, лише інакше. Інакшість і іншість  — це не одне і те ж. Інакшість  — це альтернатива, яка підтримує позірну системну відмінність (П. Слотердайк), наприклад позірна системна відмінність Кучма-Симоненко, Кучма-Вітренко, Кучма-Корчинський тощо. „Так званий конфлікт систем має місце між двома містифікованими містифікаторами… Так паралізують один одного соціалізм, що хоче бути капіталізмом, і капіталізм, що не хоче бути соціалізмом. Більше того, у конфлікті конфронтують соціалізм, що практикує більшу експлуатацію, ніж капіталізм, заради запобігання капіталізмові, і капіталізм, що є більш соціалістичним, ніж соціалізм, заради запобігання капіталізмові” (П. Слотердайк). Адорно говорить про негативну діалектику, діалектику позірних протилежностей. Буш і Гусейн — це не протилежності, а подібності; Сталін і Гітлер — це не протилежності, а подібності. Між Бушем і Гусейном, Сталіним і Гітлером, не має різниці, вони містифікують протистояння, прикриваючись різними гаслами свободи, демократії, боротьби з буржуазним імперіалізмом чи комунізмом тощо. Вони пов’язані між собою, і не можуть існувати один без одного. Трагедія полягає в тому, що негативна діалектика веде до загибелі мільйонів невинних людей, які потрапили в пастку хибних альтернатив, в пастку позірної системної відмінності.

Наближаються президентські вибори. Тому, будьте пильними і не попадайте в пастки, які розставляє система!

Залишити коментар

   
 




индивидуалка питер проверены