«Sieg Heil», тобто «Слава Перемозі»! Поговоримо трохи про таке непересічне явище, як українська скін-сцена.

Навіки слава!

Скін-рух розвивається не дуже рівномірно, навіть НС-середовище достатньо неоднорідне. Але мова не про те. В яких, відомих тобі містах існують музичні формації праворадикального гатунку, з тих, хто виконує оі!, RAC чи споріднені стилі? Власне, яким є ареал музичного фронту опору в Україні?

Правда, НС-середовище неоднорідне. І музика різна. От, наприклад, у Харькові немає жодної White Power чи oi! команди, принаймні, відомої. Дивно, адже в Харькові дуже міцно стоять скінхеди і їх там дуже багато. Натомість там існують паганські гурти Nokturnal Mortum та Runes Of Dianceht. У Львові грають оі!. В Києві більше люблять White Power. Я говорю про відомі гурти. Існують також малі формації. Ось, наприклад, я був здивований, коли узнав, що у м. Старокостянтинів, Хмельн. обл також існує White Power гурт « Дер Пароль ». Музика, звичайно, не така професійна, як у „Сокири Перуна”, але зміст пісень дуже могутній. У Києві по районах є свої гурти. Просто такі гурти не виступають на великій сцені, не видають альбоми, тому про них дізнаємся з чуток, а чуткам, як відомо, не треба повністю вірити.

Перерахуй, коли не проблема, весь band-list українських скін-гуртів?

Важко зробити, давай я краще розповім про ті гурти, які я реально чув або особисто знайомий.

Ну, по-перше, це київська „ Сокира Перуна ” (колишній „ Бульдог ”) — самий перший скін-гурт в Україні. Грають White Power. Дуже сильні тексти і музика.

Потім «Цирюльня ім. Котовського» з Миколаєва.

„Нахтігаль” зі Львова. Оі! і деякі ліричні пісні.

„Білий Шквал” також зі Львова. Грають оі!.

Велична музика „Whites Load” з Києва.

Ну і „Дер Пароль”, „Сейтар” та інші, менш відомі.

Інші — це тільки назви і я не впевнений, що вони реально існують. Також є нац-панки та блек-поганські команди, які я за скінівські гурти не вважаю, хоч скінхеди слухають їх і ходять на їх концерти.

Як ти ставишся до певних панславістичних настроїв в середовищі українських скінхедів. В музичному форматі їх виразником є, підозрюється, «Сокира Перуна», і, можливо, миколаївські формації «Цирюльня ім. Котовського» та «Щит і меч»?

Особисто я — негативно. Я був би не проти, звичайно, щоб слав’янські нації жили в мирі. Але цього зробити неможливо. Як можна сховати такі речі, як Тузла, чи вимоги Польщі вибачитися перед нею за ЇХНІ дії у нашій Волині? Українців не так вже й люблять брати- слав’яни. І потім, що можна назвати панславізмом? Якщо це усвідомлення спільного походження і бажання примиритися — то це не погано. Але панславізм з боку Росії — це створення нової імперії зі столицею в Третьому Римі — Москві. З цього боку виникає ставлення до нас, як то тих же самих кольорових, колоніальних сателітів російської імперії. Тоді немає ніякої мови про будь-яку дружбу. Якщо брати пісні „Сокири”, то панславізмом позначена, мабуть, лише пісня «слов’янин» та декілька останніх, ще є паневропейські, але ніде не говориться, що треба кидатися в обійми іншим народам. Я думаю, тут радше бажання об’єднати рівні нації Європи для боротьби з різного типу кольоровими і їхньою культурою. Але одна справа пісні, а інша їх (тобто „Сокири Перуна”) позиція. Щодо „Щита і Меча” (колишня „Цирюльня”), то я хочу сказати, що не вважаю їх повністю українськими скінхедами, якби були українськими, то змогли б хоч би одну пісню українською написати.

Продовжуючи тему. У «Сокири», якщо інформація має місце, свого часу навіть відбувся конфлікт зі львівськими скінами, причиною чому стало невмотивоване використання російськомовних текстів першими під час виступу у «Ляльці» 1998 року. Власне, обурює словосполучення «украинские шовинисты», вжите по тому вокалістом «Сокири» у інтерв’ю російському інтернет-виданню. Прокоментуй, будь-ласка, скоріше тенденцію, ніж просто ситуацію.

Я не чув цього особисто. Тому стверджувати не буду. У „Сокири” і дійсно є російськомовні пісні, так само як і англомовмовні. Можна уявити як прозвучали ці російськомовні пісні у Львові. Не знаю з якої причини вони їх там співали, тим більше, що україномовні їх пісні набагато сильніші. Але, я думаю, однією з цілей було прагнення примирити лвів’ян з ідеєю, що росіяни — це не вороги, а брати. Не думаю, що це могло бb вдаться, це дійсно смішно. Щодо їх інтерв’ю, так вони справді проти білого шовінізму, як ненависті до інших арійських народів. І цього не ховають. Але це була сильна образа для всіх національно свідомих бритоголових. Серед скінів їхня позиція щодо цього питання дуже погана. Всі ці їх потяги до Росії сприймаються вкрай негативно. Правда, вони останнім часом з загалом скінів не сильно спілкуються. Тому всі їхні слова треба сприймати тільки як їхні слова, і ні в якому разі не ототожнювати їх з усім рухом.

Кажуть, у Мінську з’явилися RASHі і SHARPи, з’явилася і чи не перша профілююча SHARP-команда — «Mister X». Як з цим у нас, чи є власиво оі! (тобто тради), RASH чи SHARP-музколективи?

:) Про цих усих рашів і шарпів говорять тільки відвідувачі інтернету. В дійсності їх не існує. Не знаю, хто запустив цю пушку про червоних скінів. Кажуть, що це почалося в Німеччині. Щоб дискредитувати скінхед-рух, зацікавлені жидівські кола знайшли якусь компанію обнюханих панків і вони за гроші погодилися «стати» рашами. Ясно, що на це зборище запросили багато відомих молодіжних журналістів, які, знову ж таки, за гроші, розтрубили про це. У Німеччини перейняла досвід Великобританія, яка взагалі негрів понаряжала в червоні шнурки. Нове життя у рашів вдихнув інтернет. Репери, кислотніки та панки, бажаючи помститися скінам, почали сворювати сайти. Якщо почитати такі російські сайти, то ледь не вся Москва ходить в червоних шнурках. З’явилися навіть сайти гей-скінів. У Києві я бачив червоношнурочника один раз. Коли він прийшов в «трубу», ми його відтіснили у підворотню і гарно «поговорили». З’ясувався панком, який прочитав в інтернеті і захотів «попантоваться».

Щодо Білорусії, то там геть інша ситуація. «Демократичній і ліберальній» Європі не подобається маленька диктатура у себе під боком, тому вони фінансують опозицію. Оскільки міцна націоналістична Білорусія нікому не потрібна, вони фінансують різного роду анархістів і рашів. Не можуть виникнути у Білорусії шарпи і раши, як «виступають» проти расових забобонів самі по собі.

Нерозвиненою залишається інфраструктура і виробництво атрибутики. Крім 2-3 місць у Києві, де можна надибати на продукцію укрскінсцени, зокрема, на якому етапі розвитку знаходиться скін-індустрія: власне українські футболки, нашивки, значки і так далі?

Це все є, правда, дійсно, сама інфраструктура не розвинута. Атрибутику і музику у Києві можна купити у більшості рок-магазинів. Багато музики і відео випускала компанія «МООN», тому у магазинах є. Нашивки, значки, футболки продаються на Майдані, на Сєнном, на Петрівці... Але тут є інше питання. Я бачив в одному магазині бандану «skinheads». Не думаю, що хтось із скінів осмілиться надягнути собі бандану і прийти десь на сейшн. Да скіни просто бандани не носять! Я її, правда, купив. Тепер обличчя у бійках на футболі закриваю :)

Потім, наприклад, футболка „Сокири Перуна” коштує десь 50 гривень. Якщо українському пересічному скіну собі боти купити фінансово важко, то я не думаю, що він купить футболку. Я думаю він радше пива під їх музику вип’є. Всі ці бандани, нашивки, фенічки з надписами white power, це вже мода на скінхедство. Головне, не те що у тебе на футболці, а те що, у тебе в голові. Скін-культура взагалі прагне до чистоти і простоти. Боти, джинси, підтяжки, бомбер і бритий шарабан — ось атрибутика скінхеда. Боти і бомбер можна купити скрізь, голову поголити і спортом зайнятися — вдома, а ідеї у нас.

Які цінності, з Вашої точки зору, пропагують вітчизняні скін-формації?

Скінхеди — традиціоналісти. Багато із ідей були взяті з світового скінхедства. Ідеї Лея, Стюарда живуть в їхніх піснях.

Основною є „Ідея Білої Раси”. Це спротив проти засилля кольорових у наших европейських країнах, а також проти нав’язуваної нам семітами способу життя. Це так би мовити головний струмінь нашої боротьби. Інші ідеї — похідні. Все, що приносять вороги, щоб послабити нас: наркоту, реп, ліберальну демократію... Проти цього йде наша боротьба. В своїх піснях гурти пропагують боротьбу проти цього зла, а також боротьбу проти внутрішнього зла. У цьому плані раджу послухати „Нахтігаль” — «Біла слов’янка». Боротися за чистоту і здоров’я нації. За те, щоб біла людина (у нашому випадку українець) був здоровий, знав свою величну історію і боровся проти ворогів нації. Скін-гурти цікаві ще й тим, що вони роблять те, про що співають. Невідривність слова і діла. Тому пропаганда йде не лише через музику, а й через їх дію, через спілкування. Якби вони не ходили на бійки з реперами чи комуністами, чи хачами, хто б повірив їхній музиці?

Правда, багато із справжніх скінівських пісень ви не почуєте в альбомах та концертах. Вони просто не виставляються на загал, щоб під статтю не попасти. Прямі заклики знищувати представників якихось націй, або ще гірше — представників влади. За це можна довгенько в тюрмі посидіть. Тому це приберігається для себе, або в компанії друзів можна поспівати. А там є й справжні шедеври.

Чи відрізняються ці ідеали від тих, котрі сповідують закордонні гурти, адже відома заангажованість останніх на Гітлері, на приклад?

Звичайно відрізняються. Проблеми то у кожної нації свої. У нас, слава Богу, не стоїть нігерське питання, нігерів на весь Київ чоловік триста, та й то — або посли, або студенти. Але це одна з провідних тем американських та британських скінів. У нас не настільки погані справи, як у Росії, з хачами. Вони з ними мають боротися як з терористами, а ми з ними воюємо, як з мудаками, які нічого не роблять, а тільки шмоткати та наркотою на базарі торгують. В Англії не стоїть питання жидів. Чого не скажеш про нашу країну чи Америку.

Багато пісень спрямовані на підняття національного духу. Відверто кажучи, всі ці „молоти Тора” і „ворота Валхали” мало мене хвилюють. Зате пісня «Я син України» — приносить мені величні почуття. Нам важко та і непотрібно зрозуміти дух іншої нації. А вдумуватися у їхню дивакувату міфологію — ще більше непотрібно. Навіть слухаючи «братів»- слов’ян, яких ми розуміємо, мене дратує звук чужої мови і те, що я маю вслуховуватися в ці слова, щоб зрозуміти зміст.

Щодо Гітлера, то українські гурти аж ніяк не заангажовані на ньому. Я щось не пригадую жодної пісні про німецького фюрера.

Виїздними чи ні є наші скін-гурти, чи проводять виступи за межами України?

Так проводять, але тільки ті, що займаються цим професійно. Інші не мають на це ані коштів, ані бажання.

Скінам важко, да і не сильно хочеться займатися тільки музикою. Є купа інших справ. Скін має працювати, бо, хто не працює, той виразка на тілі суспільства. Це ж не панки, які у підвалі живуть і нічого не роблять, так вони по смітникам гастролювати можуть.

У скінів же інші інтереси. Сходити на футбол, street fight, дівчина чи дружина. Коли йому їхати? За один сейшн багато не збереш грошей, бо ціни мають бути низькими, оскільки скінхеди переважною більшістю походять не з аристократичних сімей, а з сімей робітників та службовців. Тому заплатити 10 баксів за сейшн він не може.

І ще, що дуже важливо. Мало хто їх буде слухати там. Хіба що для екзотики. Наші гурти співають про Наші проблеми і Наших предків, які іноземних скінів не сильно цікавлять.

На Вашу думку, чи можна сподіватися на якийсь прорив українських скінів на світову сцену, як це зробили, припустимо, ті ж бразілійські чи чилійські (звичайно, я не рахую за «прорив» контакти з польськими (на рівні БХ) чи російськими, контакти)?

Можливо, але знову ж таки, тільки в плані музики. Можна награвати гарні мелодії, тоді може і будуть нас слухати. Іспанську мову розуміють в багатьох кутках світу, у поєднанні з гарною музикою, можна виступати багато де. Той же „Скрюдрайвер” популярний був також через розуміння його англійських текстів по всьому світові. Українську ніхто вчити ради цього у Світі не буде. А слухати white power чи оі!, не знаючи змісту текстів — нереально. З таким же задоволенням можна послухати і фінських панків і чеських блекерів, коли не знаєш про що вони співають. Реально може бути прорив лише на слов’янських теренах, де наші пісні хоч дополовини будуть розуміти.

Ваше ставлення до частих останнім часом навідувань Харкова московським «Коловратом»?

Там у Харкові є деякі багаті люди, які дають приміщення для проведення таких концертів, і багато скінів. Тому і їдуть в Харків, щоб виступати. Ну, і не останню роль грають бажання показати, як їх люблять в Україні, щоб потім говорити про відновлення імперії. Взагалі, дуже добре, коли є багаті люди, які підтримують наш рух, в плані організації концертів. В Києві, наприклад, дуже давно не відбувалися сейшни. Навіть на святкування створення „Сокири Перуна” концерт відбувся в Харкові.

Які з існуючих гуртів вже мають випущені записи, на аудіо чи компактах?

У „Цирюльні” є альбоми. „Сокира Перуна” має випущені три альбома: «Очі сповнені гніву», «Європейська Єдність» та «Перунова Рать», і купа спільних збірників скін-музики. „Білий Шквал” випустив свій альбом «Черевички», нещодавно. Про інші, на жаль, не чув. Є ще запис з концерту в «Київській Русі», де виступали „Сокира Перуна”, „Нахтігаль” і „Whites Load”. Це можна купити, а щоб дістати інших треба зв’язуватися конкретно зі скінхедами, у яких вони є, а потім преписувати з касети на касету пісні українських гуртів. Або скачати з нашого сайту. Правда, там тільки декілька піснь. У нас зараз не вистачає місця в інтернеті, щоб закачати все інше.

В яких стилях, переважно, працюють відомі українські гурти, кажуть, коефіцієнт варіації достатньо великий, «Нахтігаль», на приклад, грає ska, а «Сокира» — близько до death?

Це не ska і не death. Те, що вони близькі, це інша справа. Скінівська музика наскільки має цілісність змісту і музики, що порівнювати її якимись стилями неможливо. Тому, приблизно скінівська музика поділяється на White Power, оі! і фольк. White Power в собі уособлює декілька стилів—спід метал, треш метал, навіть місцями і дез, але головною його особливістю є нацтексти.

Стиль же ska пішов від ямайської музики, в цьому стилі поряд з гітарами використовують різні духові інструменти, також усілякі перкусії. Це абсолютно не оі!. Оі! — один з найбільш радикальних різновидів пост-панка, що зародився на рубежі 70-80-х у Британії, схожий на американський хардкор. Стилістично оі! виник на основі пізнього панка, паб-рока і хэви-метал. Оі-музиканти не грали «чисто», їхня музика була розхлябаніша і неохайніша, ніж у панків. Головним для них було викрикнути «слоган» (типу «tell us the truth!»), якому могли б підкричати фанати. Однак, на відміну від хардкоровців, що, хоч і нападали на уряд, у цілому були хлопцями демократичними, представники оі! пропагували расизм. Та й вигляд у них був відповідний: суворі обличчя, шкіряні куртки, короткі стрижки. Кожний гурт розуміє стиль по своєму і грають доволі різноманітну музику. Але хочу ще раз наголосити, скін-музика цілісна, і поділ на стилі умовний.

В якому стані перебуває українська сцена, чи можна говорити про наявний прогрес, чи, можливо, навпаки?

Бій триває. :)

Старі відходять, нові приходять. Раніше ідеї скінхества були розповсюджені лише у великих містах — Київ, Львів, Харків. Збільшення кількості чорних, особливо через еміграцію, пов’язану з війнами на Кавказі та массову міграцію азіатів через нашу країну в Західну Европу, наші ідеї стали актуальними по всій країні. Гурти з’являються в райцентрах та районах великих міст. Розвинулася субкультура реперів, з якою активно воюють скінхеди. Якщо сприймати скін-музику, як протидію цим згубним явищам, то розвиток помітний. Я думаю, що скоро відбудеться декілька сейшнів, на яких будуть виступати раніше невідомі гурти з усієї України. Цьому як може сприяє наш портал. і ми всі особисто. Зараз налагоджуємо зв’язки з різними гуртами, щодо цього.

Можна сподіватися на те, що до нас все-таки приїздитиме хтось, крім «старших братів» з «Коловрату»?

Можливо. Але це буде залежати від фінансування концертів. Якщо є можливість запросити когось і будуть гроші на те, щоб проплатити їх приїзд, то я думаю когось можна запросити. Мені було б цікаво послухати скінів з Західної Европи, бо росіяни знову будуть кричати про єднання. Можна також було б запросити гурти з Хорватії. Але поки що, це одні розмови. Контакти у нас налагоджені, і потрібно хоч маленьке фінансування.

Використовуючи асоціативний ряд визнач своє ставлення до наступного:

Степан Бандера —

Як і будь-який ураїнець, я шаную цю людину, як керівника боротьби за Українську державу. Особисто я прийшов до скінхедства, розчарувавшись у націоналістичних організаціях, які багато мололи язиком і мало робили реальних справ. Мені тоді хотілося захищати честь держави і нації не пустими балачками, а справою, чим і займалися скінхеди. Я дуже поважаю Бандеру, як організатора боротьби за інтереси нації.

Адольф Гітлер —

Він винайшов геніальну ідеологію і зміг підняти свою націю до бортьби. Його «Майн кампф» — це расова біблія арійців. Я б міг поважати його, якби не знав як він ставився до слав’ян і, конкретно, українців. Він вважав нас недолюдьдьми. Це було б образливо для самого себе, захоплюватися людиною, яка тебе ненавидить. Кажуть, що він помилявся, у своєму ставленні до нас. Альфред Розенберг — ідеолог Третього Рейху, пропонував йому змінити ставлення до нас і допомогти нам відбудувати власну державу. Він не послухався його. Але нашим предкам, які помирали в робітничих концтаборах і на полі битви, від того не легше.

ОУН-УПА —

Це приклад нескореної волі нашої нації. Ця структура захищала права нашої нації протягом палаючих десятиліть. Якби українці не створили ОУН-УПА, я б зараз не повірив у силу нашої нації. Ми б залишилися хуторянами, які єдине, що можуть — це працювати і сало їсти. Слава Богу, що це не так.

СС Галичина —

Ставлення до них таке ж саме, як і до людей, які воювали в радянській армії. Яка різниця, чиєю колонією бути — комуно-жидівська Росія чи Німеччина? Проте є різниця. Вони хотіли зробити краще для України, знаючи, що перебуваючи на службі у німців, вони набудуть військової майстерності, такої корисної у майбутній боротьбі за Українську державу. Після того, як вони були розбиті і розформовані, українські есесівці приєдналися до УПА. І цим заслуговують на повагу.

«Blood and Honour» —

Світова організація скінів. Я в неї не входжу. Моє ставлення дуже суперечливе. Мені вдосталь нашої боротьби. Я не думаю, що хребет чорним можна зламати спільними зусиллями. Кожна нація це має зробити сама. Інша справа з боротьбою проти масонства. Тут треба об’єднувати наші сили, бо вибити їх з однієї окремої країни неможливо. Також корисним є спільне розуміння тих «демократичних та ліберальних» процесів, що відбувається у всьому світі.

Російські скіни в Україні —

Да були, такі. У Києві навіть РНЄ колись існувало. Не знаю, чи воно зараз існує. Росіяни зазвичай не сильно проти нас виступали. Їх — мало. Інколи об’єднувалися разом на бійках проти неформалів, чи хачів. Інколи і вони получали по обличчю, за якесь криве слово. На футболі, коли Україна грає з Росією, взагалі всім пофігу, хто там у кого дід був. Всі кричать «смерть москалям!» і разом їх потім після футболу «шукають».

RASH у Києві —

Їх немає, а якщо появляться, то позвіть нас. :)

БХ Україна і Олександра —

Ця організація і сама Олександра дуже багато зробили і роблять для розвитку та поширення ідей скінхедства в Україні та популяризації нашої боротьби в усьому світі. Відділи БХ відкрилися в багатьох містах України.

Де в Інтернеті чи за його межами Вас можна знайти —

Поза межами нас можна зустріти на вулицях міст. У кожному районі є своя банда, тому треба просто взнати де вони збираються. Можна також нас зустріти на Майдані у Києві.

В інтернеті у нас декілька сайтів:

Сайт БХ Україна —  www.bhukraine.onestop.net

Сайт українських скінхедів  —  www.geosities.com\ukrskin\index.html

Сайт української скінхед музики  —  www.ua-oi.boom.ru

Підсумуй, що не так. Можливо, я поцікавився чимось не у тему. Додай від себе. Україна або...

Я хотів би додати. Це не політична ідея. Скінхедство — це захист наших міст від іноземного бруду. Немає різниці хто ти, нацист, націоналіст, патріот. Якщо ти вважаєш, що наші міста мають бути чистими, щоб на вулицю можна було спокійно виходити і не боятися, що якийсь обнюханий хач нападе на твою матір, сестру, дівчину. Якщо ти хочеш, щоб твої діти не їли різну кислоті і не слухали нігерське лайно. Підтримуй нашу боротьбу!

Україна або смерть!

Слава нації!

Смерть ворогам!

Дякуємо. До наступної зустрічі. Не зварили ще пиво, з котрим ми не впораємося.

:) Щасти!