Bricolage NL  
 

До проблеми БХ Україна. Відкритий лист

МЛ “Бриколаж”

Сьогодні зранку, а саме — 28 липня 2003 року, під час чергового об’їзду інтернет-постів національного опору, передовий роз’їзд МЛ „Бриколаж” зіткнувся з певною, так би мовити, негостинністю деяких, свого часу достатньо лояльних вогнищ наступної, зауважте — спільної! перемоги. Виходячи з ситуації, що має місце, в ході нетривалої дискусії було вирішено рвучко, як то і має бути, витягнути „ніж” зі спини і різко, як учив того батько, вдарити на випередження. Спростувати, тільки спростувати і нічого більше, всі ми українці, тому питання „ми чи вони” не стоїть. Але промовчати раз, як казав класик: „витерпиш — сподобається”. Саме тому пропонуємо Вашій увазі перше, я підозрюю, що, на жаль, не останнє висвітлення власної тактичної і ідеологічної позиції, в даній ситуації зокрема і по суті, взагалі.

Пані Олександра (вразуми Боже, на те твоя воля), в силу вже прийнятої в українському національному середовищі тенденції (Хакім Бей називав „фашистською стервозністю і дріб’язковістю) звинувачує редакцію МЛ „Бриколаж” у порушенні чиїхось, незрозуміло до кінця, чиїх саме, авторських прав.

Спробуємо по пунктикам, часу, зауважте, предостатньо, розібрати цю нелегку з морального боку (зрада — біблійний гріх) ситуацію. З іншого боку, постає питання — а для кого вона є нелегкою — правильно, тільки для тих, хто тримає авторитет Святого Письма і неухильно слідує заповідям Божим. Так чи інакше, неоязичники типу пані Олександри (далі, пані О.) не віруюють в Господа Бога нашого Ісуса Христа, саме тому, я підозрюю, даний конфлікт не є для них в жодному важким з морального боку.

Менше з тим, хто ще не в курсі, може ознайомитися з вищевказаними звинуваченнями за адресою www.bhukraine.onestop.net .

Ті, хто в курсі, звичайно ж зразу здогадалися про те, що мова йде саме про сайт офіційного відділення міжнародного скінівського руху „Blood and Honour” в Україні. Спробуємо детально і по пунктам відповісти на всі, висунуті в наший бік звинувачення.

МЛ „Бриколаж” офіційно заявляє, що у випадку з пані.О жодного авторського права порушено не було. Чому — тому що не зрозуміло, яким авторським правом володіє пані О. на тексти, не нею написані чи перекладені, а всього-навсього отримані нею в ході електронної переписки.

Тексти Макса Хамера, в обсязі 4-и екземплярів дійсно були отримані редакційною колегією МЛ „Бриколаж”, перекладені і передані пані О. для подальшого вжитку. З огляду на те, що, тривалий час жоден з них не публікувався (що ставить під сумнів доцільність проведеної роботи) і відсутність будь-яких коментарів з боку пані О., було прийнято рішення опублікувати 2-а з вищезазначеної кількості текстів. В ході цієї операції, повторюся, не було порушено жодного авторського права, з тієї причини, що не можна мати власне авторське! (на чому наполягає пані О.) право, на продукт чужої творчості.

Що стосується зауваженої пані О. ніби-то нелітературності зробленого МЛ „Бриколаж” перекладу, даний пасквіль залишається на балансі її творчих здібностей і літературного сумління.

Далі. Потихеньку, крок за кроком ми підходимо до найцікавішого. До суті, до тієї потаємної причини, котра у підсумку примушує „стріляти у спину”, краще за все — своїм. Хто був в УПА, а хто — в НКВД. Коротко, зрештою, зрозуміло, вже по можливості проаналізуємо суб’єкт, як кажуть психологи — „образ ворога”.

„Кров і честь” — ким чи чим є дана організація в Україні і яку роль відіграє в ній пані О., колись мабуть мила і, очевидно, трохи врівноваженіша дівчинка.

„Кров і честь” — є філіалом всесвітного руху, чиїм засновником важають світлої пам’яті Яна Стьюарта, основоположника руху WP-скінхед. В нашій країні, якщо я не помиляюся, скінхеди, а саме, їх праворадикальна частина існують більш як у половині обласних, і в деяких районних центрах. В свою чергу БХ, як організація ніби-то серйозна, повинна охоплювати, принаймні, частину руху бритоголових. І не найменшу з них. Ба, ні! На сьогодні, теоретично потужна БХ має „офіційні” (організація не є зареєстрованою) відділення в Києві, Львові, Сумах. Розпущене, попередньо існувавше у Харкові. Перебуває у стані автономного Миколаївське, не мають відношення і ставляться з прохолодою інші, незалежні від нерв і сваволі керівництва, групи прямої дії.

Офіційний сайт „Крові і честі” ( www.skrewdriver.net ) перенасичений новинами з України, але згадайте, коли востаннє Ви бачили живого скінхеда чи чули про якусь гучну акцію? Справді, тут Вам не Москва і тризубі паски використовують здебільшого для підтягування штанів, а не священного суда Лінча. В чому ж проблема — спитаєте Ви — у керівництві!!! — хором проскандують десятки невдоволених управлінськими функціями пані О. Риба, як кажуть, гниє з голови.

Звичайно, скіни, як і будь-який прояв патріотизма — дуже добре. Але як, підкажіть мені як, можна серйозно ставитися до тих, хто ніколи не чув про „Українське братство”, хто у приватних розмовах називає клоунами МНК і СНПУ, хто зневажає (цит: „ха-ха”) авангард Християнської революції (а отже, і нашої з Вами) в особі Д.Корчинського, хто допускає (вже вкотре!) проведення концертів московської контори „Коловрат”, хто заповнює офіційний сайт Українського „Blood and Honour” малюнками вишиванок і власними фотографіями? Як можна серйозно ставитися до слів тих, хто підтримував розкольника — Коваленка, українських „старообрядців” зі „Слов’янської дружини” і підтримуючих зрадників з „Руху за єдність” і „тризубівців”, до тих, хто носиться як із писаним яйцем з москоськими панславістами і расистами з „Атенея”, хто інкорпорує в українське БХ представників іншорасових анклавів? Ви бачили нашого північного сусіда, котрий вірить в безсмертя Бандери? Я — ні. Пані О. — так. Як? Можливо і можна, в кожного, зрештою, своя позиція. Але дружити, і крім того позиціонувати це в якості величезного досягнення з польськими шовіністами, з поставившими нас, на нашій же землі, на коліна, бувшими окупантами? — не народився ще той, кому пробачили б подібне. Хто не брав участі в протестах проти вибачення перед польської стороною? БХ!!! Чому? — бо пані О. боялася, як би не розчарувати своїх польських друзяк.

І як, підкажіть тепер, треба реагувати не на провокативні (занадто мілко), а просто хамські заяви вищезгаданої пані О., примусившу витратити більш як півгодини для елементарного педагогічного жесту — поставити на місце зарвавшусю юнку (читай — „Зеленку”).

Кому все це було треба? Нам, їй — ні. Треба — беріть пані Олександра будь-який матеріал, ніхто не подасть на Вас до суду, не пришле десяток злющих скінів і не верещатиме істерично „Я не звикла, щоб зі мною так розмовляли!!!”

Примітка. Редакція МЛ „Бриколаж” повторює, що в жодному разі не має жодних претензій до БХ Україна, а лише до її самопроголошеного керівника, в особі пані Олександри, більше відомої як „Зеленка”.

Залишити коментар

   
 




car insurance mn